Читати книгу - "Велика книга маленького українця. Захопливі розповіді з історії, природознавства та народознавства України"

У Свидовецькому масиві зростає понад 400 видів лише квіткових рослин, із яких 38 занесені до Червоної книги України. Букові ліси піднімаються тут до висоти 1380 м, що є їх найвищою межею в Українських Карпатах. У річці Кісва живуть видри. Частіше, ніж на інших ділянках заповідника, тут трапляється лісовий кіт. Обидва види занесені до Червоної книги України. Гарні умови тут і для ведмідів. Рись не є постійним мешканцем масиву, її мисливські угіддя виходять далеко за його межі, однак вона нерідко відвідує заповідник, оскільки тут може знайти спокій, а також багату поживу. Обох хижаків також занесено до Червоної книги України.

Із семи видів плазунів Кузій-Трибушанського масиву заповідника найбільший інтерес представляє лісовий полоз, або ескулапова змія. Саме цей вид обвиває чашу давньогрецького бога Ескулапа на загальновідомій емблемі медицини. Такої честі змія удостоїлася завдяки тому, що в античні часи утримувалася практично в кожній домівці для боротьби з гризунами – поширювачами небезпечних інфекційних хвороб.

У Мармарошах переважають гірські підвиди оленя благородного та кабана, козуля, лисиця, борсук, куниці лісова і кам’яна, а також великі хижі ссавці – рись, вовк і ведмідь. Тут збереглася європейська норка та її найбільший конкурент – видра. У старих штольнях на території масиву, вік яких нараховує кількасот років, літують і зимують понад 10 видів кажанів, серед яких є ряд повсюдно рідкісних. Це, зокрема, підковоноси великий і малий, а також довгокрилець. Останній вид уже понад 10 років не реєструється на території України і, можливо, поповнив список видів, що зникли.

Важливу наукову та історичну цінність Угольсько-Широколужанського масиву Карпатського заповідника становлять осередки тису ягідного – реліктового й легендарного дерева, про яке написано десятки наукових праць і художніх творів. Від назви тису, який у цих місцях колись був дуже поширеним, походить назва однієї з найбільших приток Дунаю – річки Тиси, а також назви сіл та урочищ (Тисолово, Тисоватий, Тисовець тощо). У заповідному масиві тис зростає на вапнякових скелях в урочищах Гребінь, Чурь, Молочний Камінь, Копиця тощо. Всього на території масиву нараховується приблизно 1500 екземплярів цієї рослини. Дерева, віком 100–150 років, сягають не більше 8–10 м заввишки і мають 20–25 см у діаметрі.

«Долина нарцисів» розташована на висоті 180–200 м. Тут найбільше у світі рівнинне місце зростання нарцису вузьколистого. Цей рідкісний середньоєвропейський вид поширений у високогір’ї Альп, Балкан i Карпат у межах висот 1500–2500 м. Як такий високогірний вид опинився на низині? Вважають, що нарцис спустився з Карпатських вершин у льодовиковий період і з того часу прижився тут. У минулому територія Долини нарцисів була вкрита дубовим рідколіссям з трав’янистим покривом, у якому, серед багатьох інших вологолюбних рослин, траплявся й нарцис. З приходом сюди людини ліс вирубали, і на його місці утворилися луки, які здавна використовували для заготівлі сіна та випасу худоби. Такий спосіб господарювання виявився сприятливим для нарциса, і він почав переважати у травостої.

Масив «Чорна гора» створено на базі ботанічного заказника загальнодержавного значення, який увійшов до складу Карпатського біосферного заповідника 1997 р. Розташований він на одній з вершин Гутинського хребта – Чорній горі (568 м). Тут збереглася єдина в Україні популяція реліктового виду ясена білоцвітого.

Також 1997 р. до складу Карпатського заповідна ввійшов масив «Юлівська гора», розташований на схилах однойменного острівного масиву Вигорлат-Гутинського хребта, де найтепліший клімат в Українських Карпатах. Теплий клімат істотно вплинув на формування рослинного покриву масиву, для якого характерним є наявність багатьох балканських та середземноморських видів.

…з 1992 р. Карпатський біосферний заповідник входить до міжнародної мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО?

Чорноморський біосферний заповідник було створено 1927 р. Спочатку він входив до Надморського заповідника, 1933 р. став самостійною природоохоронною й науково-дослідною установою. Статус біосферного заповідник здобув лише 1983 р. 1998 р., згідно з Указом Президента України, заповідник був розширений до сучасних меж. Територія Чорноморського заповідника належить до Голопристанського району Херсонської області й частково до Очаківського району Миколаївської області.

Чорноморський біосферний заповідник – це найбільший за площею заповідник України. Його територія на дві зони – заповідну, площею 70 509 га (землі надані заповіднику в постійне користування) та буферну, площею 18 620 га. Близько 84 % території заповідника – 74 971 га – це акваторія Тендрівської та Ягорлицької заток Чорного моря, на суходільні ділянки припадає всього 16 % – 14 158 га. Навколо окремих ділянок заповідника встановлено охоронну зону загальною площею 9 278 га.

Чорноморський заповідник є природним еталоном водно-болотних угідь північного узбережжя Чорного моря. Головною метою заповідника є охорона зимуючих гніздових і перелітних птахів, а також унікальних піщаних арен і спустелених степів Нижньодніпров’я.

На лісостепових ділянках Чорноморського заповідника охороняються рідкісні природні комплекси нижньодніпровських пісків, представлені мозаїкою піщаних стенів, лук та невеликих гайків (колок) з дуба звичайного, ендемічної берези дніпровської, груші звичайної, заростей степових чагарників, а також болотної і солончакової рослинності навколо озер і заток. У трав’яному покриві лісів переважає конвалія звичайна з участю проліски дволистої, самосилу гайового та інших.

…реліктові лісові колки в Чорноморському заподвнику є залишками давньої Гілеї – лісового краю пониззя Дніпра? Її описав у V ст. до н. е. давньогрецький історик Геродот.

Для території Чорноморського біосферного заповідника описано 728 видів вищих судинних рослин. Найбільш різноманітна фауна